VERLOKA, HOLLY - Бруківка

Пролиті сльози на камінь, бруківку
Вити-витирала серце об плитку
Кричала, падала, все віддала
Ноги обпікала й боса йшла сама

Завітала в гості біла кров з очей у постіль
Забрала окситоцин, хоч благала душа змін
Попіл у волоссі, безголоса трубка злості
І скидаю номери, ну чому знову не він

Знову ми на відста стані розкидані пристрасті
Поцілунки та обійми снів, ніхто не бачить чому біг
Знову вдвох без кисню ми ми наче на пристані
Твоє тіло на самоті не танцює більше під біти